19.06.09
20:20
«А»:
Відпустка. Я втомилася до краю.
В селі я наче негр відпочиваю.
Як раб, що на плантацію виходить,
Й робота нас за руку днями водить.
Що я робила? Начебто нічого.
Прибрала трохи: витирайте ноги!
Сніданок готувала і вечерю,
І посуд мила, витирала двері.
Ворота фарбувала – руки в красці,
Обличчя від утоми наче в масці,
Город рідненький, як же нам без нього,
Щоб виростити чистого свойого.
Картопля, морква, огірки, цибуля…
Воно безплатне, та в мозолях дулі,
Й спина селянська все латинь вивчає,
І букву «зю» від букви «Альфа» відрізняє.
Одежу прала, добре, є машинка,
І хліб пекла, бо хлібопічка – не волинка,
Козу доїла вранці і навечір,
І знов роботі підставляю плечі.
Присіла, п’ять хвилин – і вірш готовий,
Простенький наче, але свій і новий,
І ще з людьми вела знову бесіди, -
Мені вони потрібні, як обіди.
Отпуск. Я устала донельзя. укр
© Copyright: Валюша Александрова, 2010
Свидетельство о публикации №110123001570
Свидетельство о публикации №110123001570
Рецензии
