Як часто забуваємо ми тих,
Хто з нами пережив і радість, і горе...
Таких великих і малих,
Які лишили спогадів нам море....
Як часто інших мучаємо ми,
Для щастя свого, для самих себе.
І чуємо лише одне - "візьми",
Належимо до тих хто лиш бере!!!.
Як часто твій найкращий друг мовчить,
Щоб не зробити тобі ще больніше,
Хоча й йому також болить,
Але для нього ти є важливіше!!!
Нам треба вчитися любити інших,
Лишатися людьми - насамперед!!!
Та й поважати і малих,і більших,
При цьому рухаючись у майбутнє, у перед...
***
© Copyright: Настя Юркевич, 2010
Свидетельство о публикации №110122908549
Свидетельство о публикации №110122908549
Рецензии