Із-за горба сяйнуло ставка грайливе скло.
Осьо воно - у вибалку - матусине село!
Розбудувалось? Виросло? Без мене як жило?
Не путівцем, не стежкою - прямцем на сіножать -
Чи сам я повертаюся, чи то літа спішать
До хати з білим околом, за ясенову гать.
Вже розступилась вулиця і килимом - спориш.
Оце б гайнуть по вигону, як з колесом колись.
А то ідеш - і квапишся! - а все немов стоїш...
Додому!
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110122906970
Свидетельство о публикации №110122906970
Рецензии