***
...Ще пам’ятається мені,
Вона любила захід сонця
І ніжні квіти навесні.
Вона щовечора з віконця
Далекі бачила вогні.
Душа нестримною була,
Горіла й рвалася до дії.
Вона не знала, куди йшла.
Вона здійснила чиїсь мрії,
Але своєї не знайшла.
Лиш серце боляче пекло
Роками марного чекання.
А щастя близько так було.
Їй нерозділене кохання
Розчарування принесло.
Вона була немов ріка,
Яскраве світло в ній лилося.
Така привітна і близька.
Вона любила захід сонця...
Але вона вже не така.
16.06.2004
Ще пам ята ться мен
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122903193
Свидетельство о публикации №110122903193
Рецензии