Поглянь під ноги, зупинись.
Ти бачиш камінь при дорозі?
Роки у ньому збереглись,
Та говорити він не в змозі.
Як на посту завжди стоїть
Холодний він і нерухомий.
Життя для нього - тільки мить,
Цей камінь з вічністю знайомий.
То сонце лагідно сяйне,
То вітер тихо приголубить,
Пройде людина, обмине,
Безмовний камінь переступить.
Завжди самотній і сумний,
Він мріяв світом мандрувати,
Та тільки камінь цей простий
Не може долю обирати.
Так я чужий серед чужих,
І жити правильно не вмію.
Ніхто не чує слів моїх,
Бо я лиш камінь, що я вдію?
01.05.2004
Кам нь
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122903126
Свидетельство о публикации №110122903126
Рецензии