Доле моя, що між іншими долями
Тихо блукаєш, забувши свій шлях,
Де моє щастя під ясними зорями,
Дні мої теплі, забуті негодами,
Щире натхнення у чистих думках?
Дай мені світла надії яскравого,
Страху позбав мене перед життям,
Вічного дай почуття небувалого
І заступися за мене недбалого,
Втомленим, кволим дай сили рукам.
Щоб не каратися більше провиною,
Скинути хочу минуле з плечей.
Хочу не наслідком бути, - причиною,
Вічність пройти однією хвилиною,
Всесвіт побачити перед очей.
І порятуй мою душу від старості,
Вічного спокою серцю не дай.
Гордості щоб не відчути і заздрості,
Щоб не побачити злої фатальності,
Ти мене, доле, міцніше тримай.
Хай не дрімає свідомість розбурхана,
Щоб досягнути своєї мети.
Правда відносна, реальність заплутана,
Ти непроглядним туманом закутана,
Доле, скоріше до мене прийди!
18.02.2004
Доле моя
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122902518
Свидетельство о публикации №110122902518
Рецензии