Пізно. Так пізно вже стало для слів
І для зізнань у коханні відвертих.
Пізно минуле із пам`яті стерти,
Пізно пробачити, пізно померти,
Втрачених пізно шукати шляхів.
Все. Ні про що вже мене не питай,
Щоб не чіпати розбитого серця.
Голос у ньому нехай не озветься.
Хоч і ще бачитись нам доведеться,
Завтра ти скажеш мені "прощавай".
Ні. Не забулося і не пройшло,
Болем застигло в очах, заніміло,
Днями гіркими й ночами осіло.
Тільки даремно воно так горіло -
Щире кохання самотнім було.
Байдуже. Ти не збагнеш почуттів,
Мріям твоїм до небес не злетіти.
Іншого будеш ти вірно любити.
Доля жорстока, її не змінити -
Надто вже пізно тебе я зустрів.
07.02.2004
П зно
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122902477
Свидетельство о публикации №110122902477
Рецензии