Чого в житті мені ще треба,
До чого прагне так душа?
Ніщо не миле, не втіша,
Не досить лиш землі і неба.
Мені так сумно і самотньо.
Чомусь немає мені з ким,
Із щирим серцем і близьким,
Поговорити безтурботно.
Нема з ким сонце проводжати,
Гуляти парком до зорі.
Немає спокою мені,
Нема кому мене кохати.
Один я в темряві блукаю,
Як місяць серед ясних зір.
Я почуттів нестримний вир
І щастя справжнього шукаю.
Для мене світ - пустеля сіра,
А люди в ньому, як пісок.
Немає радісних думок -
Самотність душу полонила.
О доле, як без тебе жити?
Я ніби човен без вітрил,
Я птах, що не здіймає крил,
Але так хоче полетіти.
Почуй мене і відгукнися.
Прийди до мене, ще є час,
Поки вогонь мій ще не згас,
І ніжно мрій моїх торкнися.
24.01.2004
Самотн сть
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122804656
Свидетельство о публикации №110122804656
Рецензии