Мамо, єдина на білому світі,
Чом твої очі безмежно сумні?
Вічним чеканням і болем сповиті
Думи твої, сподіванням зігріті,
Мудрі слова не забути мені.
Знов у минуле мене повертають
Спогади теплі дитинства мого.
І солов`ї, як раніше, співають.
Вишні в старому садку нагадають
Рідного дому душевне тепло.
Мамо, пробач мені довгі розлуки,
Дні неспокійні і ночі без сну,
Сиве волосся, натруджені руки,
Серця тужливі схвильовані стуки,
Втрачену в буднях суворих весну.
Де б я не був, я завжди повернуся -
Радість покличе мене чи біда.
Перед тобою, матусю, схилюся.
Хоч і роки так нестримно несуться,
Знай - ти для мене завжди молода.
31.12.2003
Мама
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122804597
Свидетельство о публикации №110122804597
Рецензии