***
Інколи хочеться бігти. Тікаючи,
Кинути все і, причини не знаючи,
Зникнути геть і від світу сховатися,
Долі своїй ні за що не віддатися.
Шлях від зневаги до чорної заздрості,
Від простодушності і до безжальності
Варто пройти, щоб колись повернутися,
Щоб відбулось те, що має відбутися.
Ця нескінченність, безмежне повторення,
Гідності й правди жахливе спотворення,
Все це умовність, непевність і здогади.
Мудрість і досвід - всього лише спогади.
Так невиразно, нікчемно й віддалено
Душу коханням покинуту спалено.
Серце відкрите, словами окрилене,
Вірить наївно в нове і незвідане.
Може, в моїх почуттях є агресія,
Може, мене охопила депресія?
Я наодинці з думками фатальними,
Фрази мої стали раптом банальними.
27.11.2003
нколи хочеться б гти. Т каючи
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122804506
Свидетельство о публикации №110122804506
Рецензии