***
Я не замислююсь, не думаю про завтра,
На мить знайомлюсь і прощаюсь назавжди.
Жорстока дійсність почуттів моїх не варта.
Не озираючись, я спалюю мости.
Я не даю коханню вирватись на волю,
Моє обличчя не виказує думок.
Нехай же серце не розірветься від болю.
Лише б не впасти, не зробити хибний крок.
Я прокидаюсь і минуле забуваю,
Мене ніхто у цьому світі не зігрів.
Навіщо ж душу я так просто виливаю
В безглузді літери, рядки порожніх слів?
Я поспішаю, щоб не стало пізно жити,
Бо прийде час, коли вже буде все одно.
Я вже звикаю дуже високо летіти,
Зламавши крила, стрімко падати на дно.
Навіщо правда? Я не хочу її знати.
Живої істини нікому не знайти.
Мені так легко від реальності тікати,
А їй від мене неможливо утекти.
19.11.2003
Я не замислююсь, не думаю про завтра
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122804480
Свидетельство о публикации №110122804480
Рецензии