Стривай, зупинися хоча б на хвилину

***

Стривай, зупинися хоча б на хвилину,
Тобі так багато я ще не сказав.
Не йди, не зникай, я без тебе загину,
Я зустрічі довго цієї чекав.

Мені було тяжко любити і знати,
Що ти не згадала про мене в ці дні.
Хтось інший приходив тебе цілувати
І в очі дивився твої чарівні.

Ти ніжні слова не мені говорила,
Я подихом руки твої не зігрів.
Ти іншому серце своє відчинила
І марно чекав я від тебе листів.

Ти ласку свою не мені дарувала,
З тобою вночі залишався не я.
Кому ти так легко себе віддавала?
Як боляче знати, що ти не моя.

Загинули разом усі мої мрії,
У серці моєму тепер ти сама.
Чи варто чекати заради надії,
Коли, крім любові, нічого нема?

Якби тільки знала ти, як я кохаю,
Як сонця не бачу, не чую землі,
Тобою живу, через тебе вмираю,
Не бути щасливим без тебе мені.

А потім ти знову поїдеш додому,
Не знаючи, душу мою забереш.
Навіщо мені животіти самому?
Хай горе моє розіллється без меж.

Я заздрити буду усім, хто з тобою,
Я стану нестерпним і злим на весь світ
І сам залишуся з цією журбою,
І час на обличчі позначить свій слід.

Навіщо життя і усі сподівання,
Якщо я уже не побачу тебе?
Чи можна любити заради чекання,
Зректися назавжди самого себе?

Ночами безсонними й довгими днями
Я буду жадати кохання твого.
Тебе не торкнувшись своїми руками,
Помру, але ти не побачиш цього.

04.10.2003