Нав що, скажи, мен дал так жити

***

Навіщо, скажи, мені далі так жити?
Причину для мене знайди хоч одну.
Повір, неможливо тебе не любити,
Про тебе не мріяти ночі без сну.

З цієї дороги мені не зминути,
Не вбити, не знищити цих почуттів.
Не можна забути, не можна збагнути
Всього, що в душі я своїй пережив.

Я думав про тебе і вірив у долю,
Твій образ так ніжно у серці беріг.
Ніколи мене не відпустять на волю
Уривки сміливих фантазій моїх.

Я жив, щоб про тебе щоразу згадати,
Твій голос немов би в мені говорив.
Як тяжко мені довелося чекати,
В пекучому полум`ї розум горів.

Я чув, як події мене обминають,
Як час зупинився у мене в руках,
Як хвилі емоцій мене огортають
І я завмираю у дивних думках.

Мене переповнюють біль і вагання
І страх невідомий у серці живе,
Мене розриває нестримне бажання,
Земля під моїми ногами пливе.

Найбільше у світі тепер я боюся,
Що вже не побачу обличчя твого.
Невже назавжди я без тебе лишуся,
Життя не позбувшись навіки свого?

Мені вже нічого від долі не треба,
Не можу, не хочу я далі іти.
Мене не цікавить майбутнє без тебе.
Усе, про що мріяти міг я - це ти.

Хоч я посміхаюсь, та знай, що я в горі,
Цей сум застигає у мене в очах.
Ти вітер у полі, ти острів у морі,
Міраж, що з`явився в пустельних пісках.

22.09.2003