Безодня

Я падаю вниз, я лечу у безодню,
Мені порятунку немає тепер.
Я стрімко занурююсь в безвість холодну,
Мене вже не буде, я майже помер.

Я вже відчуваю свою невагомість,
Та швидко закінчиться вільний політ.
Я зараз піду назавжди в невідомість,
Так просто навіки покину цей світ.

Як дивно мені і водночас так страшно.
Чому обривається раптом життя?
В думках несподівано стало так ясно
І кличе безодня мене в небуття.

Навіщо я дні свої витратив марно,
Чому так бездумно розтратив роки?
Неправильно жив я і мислив бездарно,
Тепер розплачуся за всі помилки.

Іще одна мить - і з землею зіткнуся,
Залишиться тіло лежати на дні
І в очі коханої не подивлюся,
І сонця не бачити більше мені.

Як сильно тепер захотілося жити,
Хоч трішечки, тільки хвилину одну.
Я буду живий, доки буду летіти,
Востаннє повітря в легені вдихну.

Навколо все стало холодне і темне,
А серце ще має надію якусь.
Хай глибшою стане безодня для мене,
Нехай не відчую, коли розіб`юсь.

09.09.2003