Що ж таке? Що з Вкраiною стало?.. сонет другий, пр

Що ж таке? Що з Вкраїною стало?
Чом реве та гуркоче вона?
Наче все, що було то зосталось,
Ті ж одвічні ліси і поля.
Ось стоять повнозерні пшениці,
На ланах колосяться жита,
Трактори борозняться в стернищах,
Наче, зріється праця в руках?
А можливо не все так погано?
Все придумано й сниться мені?
Спокусила мене лиш омана,
Про пониклі бори та гаї?
Про ріденькі жита та пшениці,
Сум, зневіру і сльози в очах?
І хлібів потускнілі обличчя,
Може в дійсності все це не так?
Але ж чом так реве та гуркоче?
Розриває так груди мої,
І кричить: “ Відкрий істині очі!”,
Не згубись в лицемірній імлі,
Лише віра, любов і повага,
Будять радість у праці твоїй,
А не заздрість, брехня і зневага,
Що колосяться скрізь де не кинь.
Лицемірно укриті багатством,
Яке наче твоє й не твоє,
Ледь помітним та істинним рабством,
Зеленіє , квітує й росте.

Десь глибоко, як в синьому морі,
Загубилася правда оця.
Лише тиха молитва як сповідь,
З душі лине наказом Отця:
Не кремсайте не рвіть між собою,
Не зривайте з обличчя її,
Спільну віру і працю, і долю,
Не тягніть у закутки свої.
Не марнуйте життя свого даром,
Бо зірветься ще більшим гріхом,
І не тільки гріхом, а й пожаром,
Захистить дану Богом любов.
Спепелить, черстві вкрадені душі,
Лицемірство, оману й брехню,
І відродить одну на всіх віру,
Долю, вдачу і спільну мету.

Що ж таке? Що з Вкраїною стало?..