Д вчина-Ос нь

Вже падає листя і небо тьмяніє,
І сонце ховається десь від дощу.
Надія у серці моєму ще тліє.
Я смуток на волю з душі відпущу.

Ти знову прийшла і постукала в двері
І я, як тоді, відчиняю тобі.
А очі прекрасні твої невеселі,
Ти, дівчино-Осінь, завжди у журбі.

Я ще пам`ятаю, яка ти вродлива,
І ніжність твою, і слова про любов.
Ніколи не вщухне в дущі твоїй злива.
Скажи, звідки біль в твоє серце прийшов?

Дивлюсь на твоє золотаве волосся,
Воно зачаровує, манить мене.
А те, про що мріяли ми, не збулося,
Лишилося тільки кохання одне.

Хай спиниться час і години розтануть.
Я знаю - лиш ти зрозумієш мене.
І квіти осінні так швидко зів`януть,
І ніч непомітно для нас промайне...

А потім ти будеш дивитись не зорі,
На Всесвіт безмежний, небес глибину.
Ми ніби потонемо в теплому морі
І я біля тебе уже не засну.

Нового я вже не хотітиму ранку
І щастя примарне у світлі помре,
Ти зникнеш безслідно в тумані світанку,
Цей день вже навіки тебе забере...

Як холодно стало і дощ накрапає.
На серці лишилися смуток і жаль.
Нічого на світі у мене немає,
А тільки ця дивна і світла печаль.

Ти більше не прийдеш до мене, я знаю,
Бо я тебе вигадав, я так хотів.
У мріях своїх я тебе зустрічаю.
Ти дівчина-Осінь, володарка снів.

02.09.2003