За сині гори, за тумани,
За сиві хмари, сонцю вслід
Чомусь так душу мою манить
У дивовижний переліт.
Що там, далеко за лісами,
Рясними смугами хлібів
І за широкими степами,
Що розлились без берегів?
Звідкіль так тихо віє вітер,
Яскраве світло долина?
Там хтось немов би небо витер
І прокотилася луна.
Що за птахи десь там співають
І що за люди гомонять?
Там зорі яскравіше сяють
І сонця промені там сплять.
Там щастя й волі батьківщина,
Там мови рідної слова,
Там наша ненька Україна
Свої обійми розкрива.
20.08.2003
Укра на
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122703050
Свидетельство о публикации №110122703050
Рецензии