Зійди до мене з неба, моя зірко,
Свого тепла частинку подаруй.
Мені у цій самотності так гірко,
Картину мого щастя намалюй.
Покинь на хвильку рай заради мене,
На землю білим птахом ти спустись
І розкажи мені про незбагненне,
До мене головою прихились.
Чи відаєш, на скільки ти прекрасна?
Нестримні розбудила почуття.
Для мене ти єдина, зоре ясна,
Ти ангел мій, ти сенс мого буття.
Ти втілення одвічного кохання,
Ти муза мого серця і надій.
Твій образ викликає хвилювання,
В моїй душі здіймає буревій.
Я так тебе люблю, моя богине,
Життя заради тебе я віддам.
Нехай моя душа до тебе лине,
Хай ніч співає пісню тільки нам.
Я хочу про усе лихе забути,
Ти серце моє ніжністю зігрій.
Я буду у очах твоїх тонути
І кожен подих відчувати твій...
А вранці ти повернешся додому,
В нестерпному чеканні я лишусь.
Ти будеш в небі сяяти нічному,
А я з землі на тебе подивлюсь.
11.05.2003
З рка
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122703000
Свидетельство о публикации №110122703000
Рецензии