***
Як ти промовисто мовчиш
І як нечутно ти говориш.
Ти наче все кудись біжиш,
Хоч кроку жодного не робиш.
Ти ніби бачиш крізь віки,
Закривши очі від утоми.
В повітрі плавають думки
І твоя логіка знайома.
Ти відчуваєш, що я тут,
Та помилок не пробачаєш.
Любов приймаєш ти за бруд
І геть від себе відкидаєш.
Ти не відчула моїх рук,
Мого тепла не розумієш.
Ти так не хочеш зайвих мук,
Хоч навіть плакати не вмієш.
Яка ти горда і сумна,
Як легко ти мене вбиваєш.
Життя не випивши сповна,
Ти кажеш, що уже все знаєш.
Я мовчки голову схилю -
Ти все одно мене забудеш.
Навіщо я тебе люблю,
Навіщо ти мене не любиш?
02.04.2003
Як ти промовисто мовчиш
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122702832
Свидетельство о публикации №110122702832
Рецензии