Лина Костенко На конвертиках хат

На конвертиках хат лето клеит оконца, как марки,
Очень чистые марки - беда не поставила штамп.
Пролетают над ними года, лихолетия мраки,
Пролетаю над ними и я и присутствую там.

Опускаюсь на землю, на беленький глобус капусты,
На сиреневый полюс, где бегает жук, как пингвин.
Под сводом печальным чудесная просто акустика,-
Чуть рукою коснёшься, а всё уж  гудит , как один.  .

Ходит мать в огороде и пёсик вокруг куролесит,
И все живы пока, нет войны, мир не тонет во мгле,
Птицы в небе летят, пролетает Ивасик-Телесик,
И мосты все стоят, вороные бегут по земле.


На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки.
Непогашені марки-біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там.

Опускаюсь на землю, на сизий глобус капусти,
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешься, а все вже гуде, як дзвін.

Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять, Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще клинові. Всі коні іще вороні.