За калитку я вышел...

За калитку я вышел – всё серо... Ненастье.
Небо в клочьях висит, как подкладка пальто.
Загрустила душа сизым утром без счастья,
Но об этом, мой друг, не узнает никто.

А у нашей реки берега обмельчали,
И звезда покатилась прощальной слезой.
На продажу судьба предложила печали
И итог подвела очень жирной чертой.

В опустелом саду – тишина и прохлада,               
Но всё кажется мне, будто шепчешь ты вслед...   
Для замёрзшей души твои строчки – отрада,               
Я теплом их, как пледом, сегодня согрет.



Навеяно: "Заколдованный сад" Ирина Истомина
http://stihi.ru/2010/12/23/5567



Перевод на украинский Веточки Вишни
http://stihi.ru/avtor/landish0404

Вийшов я за поріг, сіро так...і негода...
Небо - клаптями все, як стареньке пальто.
І сумує душа бідна, бо - одинока...
Та про це, милий друже, не знає ніхто...

А у річки весною береги обміліли,
І зоря покотилась - сльоза забуття...
Без жалю доля сум мій на продаж пустила,
І підводить вже підсумки мого життя...

Зазирну я в твій сад - там спокійно,затИшно,
Молодію душею і серцем я знов...
Зігрівають рядочки віршів твої ніжні
Повертають в життя і дарують любов.