Плач народе до безтями!.. або друге прозрiння прод

........
Враз розкуються кайдани,
Де й подінуться обмани,
І ті воші в голові,
Що нас гризли всі роки.
Доля Сонцем освітиться,
І Любов’ю збагатиться,
Ворог другом відізветься,
Злоба чемністю назветься.
Звуки милі в почутті,
Місце знайдуть у душі.

І Вкраїнська світла доля,
Мрія ранкового поля,
Зійде рясно під дощем,
Зазелениться кущем,
Розіб’є корнем марноту,
Скріпить волю і турботу,
Колос викине в блакить,
Людську мрію освятить:
Жить в любові і єднанні,
Безкорисному братанні,
Силу мати й одну віру,
Один дім, одну могилу,
Щастя й долю на віки!
Всім єдину! Бо батьки,
Все зробили, щоб народом,
Відізвавсь край перед Богом,
Сповідавсь єдиним миром,
Був у Батька одним сином,
Мав як всі, і землю й хату,
І державу. Ще й багату,
Все зробили, щоби доля,
Не зросла перекотиполя.

Хто не радиться із батьком,
Сином, внуком і прадядьком,
Хто в поля чужого прагне,
На погибель всіх затягне,
Бо народ ще має коси,
Людський прах піде покосом,
Знов гріха на всіх візьме,
Кров розчиниться дощем.
 Чом би вам пани пихаті,
Українці ви завзяті,
Не звести свої хатини,
За кордоном України...

(продовження далі...)