Прометей. укр

22.04.09
09:10
«А»:   ПРОМЕТЕЙ
Була земля і там людей було замало.
Про силу, волю і думки люди не знали.
Боялись грізних сил вони природи,
Вогню не мали, були ночі – темні води.

Богам, титанам до людей зовсім далеко,
Із раю до  землі закрито деко,
Лиш Прометею стало жаль людей, бо схожі,
Вони на богів зовсім трошечки, а отже,

Він вирішив скоріш вогню дістати, священного,
Мистецтво й творчість прославляти,
У друга, у Гефеста є там кузня,
Кував він стріли-блискавки, був мужнім.

Для Зевса-громовержця треба стріли,
Тому робота майстра була вміла,
Коли вогонь в горнилі розігнали,
То іскра поруч з Прометеєм впала.

Наш Прометей  сховав скоріш оту жарину,
І потім він приніс її людині.
Ота жарина в кожнім домі запалала,
Залізо, золото, і срібло здобувала,

Навчила будувати і творити,
І розум від святого став відкритим.
А Прометей відкрив науку людям чисел,
Навчив писати і і записувати мислі,

І люди до науки добре брались,
Розумними і сильними ставали.
Верховний бог рішив суворо покарати,
За святотацтво Прометеєве  завзяте,

Він Силі й Владі приказав до краю світу
Відвести Прометея без привіту.
В пустельній у страшній гірській країні,
Прикований стояв титан віднині,

До скелі ланцюгом, алмазним клином,
Віки проходили для нього часу плином.
Палило сонце, а чи вітер кидав снігом,
І гість у нього був щодня, летів він мигом,

Орел великий пазурями рвав печінку,
Бо здобич іншу десь шукати було ліньки.
Та ось Геракл убив орла, упав той в море,
Герой розбив страшний ланцюг, пропало горе,

А Зевс, щоб слово дане не рушати,
Гефесту приказав дарунок дати,
Для Прометея треба викувать каблучку,
І вправить в неї камінь з скелі, з кручі,

Каблучку цю не можна ізнімати,
Як Зевсу теж не можна слово порушати.