Журба
Як янгол посивілий сяде журба на плече.
Життя не зупиниться, знову хмелітиме без*,
Неначе ми разом, хоч я не з тобою вже - без...
Закрутить весна, наче дівчина: "Це - не біда!".
Та милу побачу - змарніла в розлуці, бліда.
Несміло всміхнеться і з відчаю кинеться пріч...
І раптом відчую: злітає журба з моїх пліч...
*Без - бузок.
Свидетельство о публикации №110122403393