В д кони Бориса та Гл ба,

переклад Миколи Клюева
434

Від ікони Бориса та Гліба,
Від  стригольничого Шостокрила
Пісенна моя потреба
Віршів лавинова сила.

Кістки — мов перли із Маргарита
Кров — від попелу Аввакума
Везерунком по оксамиту
Вишиває поета дума:

Чи висітиме Русь — золота серіжка
У смаглявім вусі Царегороду?
Прибігають числа на тонких ніжках
Наче воду, пити нашу свободу.

Їх лихі отари пасе Руїна
По-татарські хлопають батоги...
От тому і плаче наша країна
От тому і згарища навкруги!

У коморі, в порожнім льосі
Бродять відчай, нудьга і гвалт
І бабуся онукам босим
Не співає про Кітеж-град.

Ще й у Рябоньки кров в яєчку
Ой, на лихо! Ой, на біду!
Біс-бухгалтер кряхтить, сердешний
Над замком, все шукає мзду.

Зачарована тая скриня
В ній не злато — душа Русі.
Під могилою спить Добриня
Не прокинеться, не проси

Та сховавсь Пересвєт з Ослябой
До Пречистої під Покров!..
Пічкури і озерні жаби
Нанесуть цербер перлів знов.

Буде пісня — знайдемо й хліба
Поруч з агнцем возляже вовк
Пред іконой Бориса й Гліба
Ще помолиться Святополк!