На трьох кохання не розділиш -
Його на двох не вистача!
А ти - одна в моїх очах,
І в почуття мої не віриш.
Чомусь приречено мовчу,
Тобі не говорю ні слова
(Нехай не знає чорноброва
Цю правду і неправду цю).
Тебе він підкорити встиг,
А я спізнивсь -
і все позаду
(Як ми ходили вдвох по саду
Між днів осінніх, золотих.
Як цілувались під дощем,
І як клялися бути разом,
Як забувалися образи,
Коли ти шепотіла: "Ще!").
Всього цього мов не було.
Старе чи варто ворушити?
А треба просто далі жити -
І в серці з'явиться тепло...
На трьох кохання...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110122303103
Свидетельство о публикации №110122303103
Рецензии