Мiнливе. - Звездопад

Поневіряюсь  думами  своїми,
як  містом,  то  веселим,  то  сумним.
Вони  -  то,  мовби  ластівки,  злетіли,
то  хмарами  посунули,  як  дим.

Між  ними  випливає  повний  місяць,
пірнаючи  неначе  в  небутті.
Жаль,  так  як  він,  я  не  нагрію  місця,
і  все  шукаю  сенсу  у  житті...

Мінливий  світ  душі,  то  сяє  млосно,
то  зблідне,  бо  накриє  сива  тінь.
Коли  темніє,  так  на  серці  тоскно
і  вітер  навіва  тужливий  дзвін.

Поневіряюсь,  вештаюсь  я  снами,
охочими  до  пестощів  і свят.
Можливо,  замете  мене  снігами
моїх  фантазій  мрійний  зорепад...


              Приблизительный  перевод  с украинского.


Брожу  в  сомненьях  по  своим  раздумьям,
как  в  городе  веселья  и  тоски.
Они,  то  птицами  взмывают  шумно,
то  тучами   -  печальны  и  низки.

Меж  них  луна,  кругла  и  серебриста,
Ныряет  в  чёрно-белой  пенной мгле.
И,  как  она,  ищу  я  в  жизни  смысла,
да  не  нагрею  места  на  земле...

И,  так  же,  свет  души  сияет  томно,
то  меркнет,  потускнеет  невпопад,
и,  исчезая  в  тучах  неподъёмных,
звучит,  как  реквием  о  нём  набат.

Брожу  в  сомненьях,  пробавляюсь  снами,
охочими  до  праздников  и  ласк.
Однажды  заметёт  меня  снегами
моих  мечтаний  дивный  звездопад...