Покаяние. Продовження 1

Початок  твору  читайте  на  моїй  сторінці.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179380

4.
Ісусе!  Коли  ніс  свій  хрест  тяжкий,
Скатований,  осміяний  юрбою,
Увесь  Твій  шлях,  усі  Твої  стежки
Пройшла  Твоя  матуся  за  Тобою.

А  матінка  моя  –  немов  чужа,
Вона  зі  мною  знатися  не  хоче
І  ріже  мою  душу  без  ножа…
Яка  ж  вона?  Які  у  неї  очі?

Якби  ж  вона  дозволила  мені
Прийти  у  світ,  любов  їй  дарувати.
Вона  ж  у  вічнім  непробуднім  сні
Намірилась  мене  заколисати


5.
Коли    вже  Ти,  Христе,  упав  із  ніг,
Бо  хрест  тяжкий  давив  побите  тіло, 
Тобі  лиш  Киринеєць    допоміг. 
А  от  яка  б  людина  захотіла

Допомогти  найтяжчий  хрест  нести
Приреченому  Божому  дитяті?
Такої  порожнечі,  самоти
Й  дорослому  нелегко  подолати.

Ні  матінка,  ні  татко  –  а  ніхто
Мого  хреста  зі  мною  не  розділить,
І  загинаюсь  я  під  тим  хрестом, 
Як  паросток,  що  в’яне  недозрілий

6.
Ісусе!  Ніс  Ти  хрест  гріхів  і  зла
За  всіх  людей,  за  кроком  крок  до  смерти. 
До  Тебе  Вероніка  підійшла, 
Щоб  Піт  та  Кров  з  лиця  Твого  утерти. 

Я  теж  пізнав  людського  співчуття, 
Коли  моїй  матусі  говорили, 
Що  я  –  не  просто  плід,  що  я  –  дитя
І  радили,  аби  мене  не  вбила. 

Який  слабкий  надії  промінець! 
І  все  ж  він  був  на  тій  страшній  дорозі,
Де  з  самого  початку  був  кінець,
Йому  протистояти  я  не  в  змозі.
 
==================================================
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179562
© дата надходження: 24.03.2010 11:59:50