ЩЕМ

І сонце на тепло скупе,
І дні притихлі і прозорі...
Життя вмістилося в купе,
Хоч і здавалось неозорим.

Але нема ні гіркоти,
Ні болю гострого -
                лиш смуток,
Що десь
        одна
              лишилась ти,
Як у степу топольки прутик.


Рецензии