***
Привіт, моя кохана.
Невже це справді ти
Прийшла загоїть рану
Моєї самоти?
Невже тебе я бачу
Перед собою знов?
І я від щастя плачу -
Це ти, моя любов!
Нарешті ми зустрілись,
Я так тебе чекав.
Де всі жалі поділись,
Як я тебе впізнав?
Як добре, що нарешті
Ми будемо удвох
І розлучити, врешті,
Нас зможе тільки Бог...
Та раптом ти зникаєш
У сивій далені,
Бо ти, напевно, знаєш,
Що снилася мені.
26.01.1999
Прив т, моя кохана
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122204147
Свидетельство о публикации №110122204147
Рецензии