***
А знаєш, світ такий сумний,
Рясним дощем над нами плаче.
Зневаги світ і світ невдачі,
Такий холодний і чужий.
І ми у натовпі одні,
Свої сумні сховали душі.
Уже літа скороминущі
Нам час розмінює на дні.
Так близько, з відстані руки,
Ми мовчимо під сірим небом.
Мій вічний смуток - лиш для тебе,
А я для тебе - лиш думки.
Далекий біль чи, може, страх
Нас переповнює журбою -
Чи буде місце нам з тобою
Одне у одного в серцях?
Поглянь, цей світ такий сумний,
А ми - його нестримні сльози,
Рядки поезії між прози,
І слів розумних звук пустий.
17.04.2005
А зна ш, св т такий сумний
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122004905
Свидетельство о публикации №110122004905
Рецензии