Мене стримує стіна
Незворушна і висока.
Світло сонячне вона
Від мого сховала ока.
Не розбити, не пройти
Мури зла і нетерпіння.
Я так близько до мети,
Так далеко від прозріння.
Зупиняє серце страх,
Я не владний над собою.
Ця стіна, як вічний жах,
Височіє наді мною.
А за нею - білий світ,
Де розквітли щастя й воля,
Та високий свій політ
Обірвала раптом доля.
Розбиваю руки в кров,
Марно виходу шукаю,
Тільки вірю знов і знов,
Що стіну свою здолаю.
13.03.2004
Ст на
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110122004833
Свидетельство о публикации №110122004833
Рецензии