Знавісніли сніги.
Ми в облозі завій,
За два кроки не видно нічого.
Електричка загрузла в нічній Лозовій,
Безнадійно буксує і човга.
Серед гір-кучугур у капкані зими,
У шаленім канкані хурделиць,
У партері заметів зосталися ми,
Споглядаючи трепетну велич.
Виє вітер студений, поземка сліпить,
Ні зорі, ні вогню - темінь біла!
Нумо, бабу із снігу натхненно ліпить,
Щоби кригою та збронзовіла.
Наче скіфка стара, нас нехай стереже -
Звично їй у негоду на чатах.
Огир бога зимового гучно ірже,
Не дає нам удвох заскучати.
Знавісніли сніги...
У капкан зими
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110122003888
Свидетельство о публикации №110122003888
Рецензии
