Давай оберігати почуття,
Бо хоч міцні вони, але вразливі.
Вони – окраса нашого життя
І тільки з ними ми такі щасливі.
Давай не піддаватись суєті,
Бо почуття буденщина вбиває.
Раз Бог нас поєднав у цім житті,
Нехай ніхто й ніщо не роз'єднає.
Звичайно, можна і без почуттів
Живуть же так мільйони – і нічого…
Скажи, коханий, та хіба ж ми ті,
Хто пустить старість до свого порога?
Бо лиш кохання – молодість без меж
І двох життів одна велична пісня.
" Я так тебе люблю!" – " Я теж, Я теж,
До подиху останнього… і після!"
ID: 223729
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
© дата надходження: 22.11.2010 08:30:35
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223729
Бо лиш кохання молод сть без меж
© Copyright: Валентина Попелюшка, 2010
Свидетельство о публикации №110121910289
Свидетельство о публикации №110121910289
Рецензии