Достиглі трави впали у покоси
Під літнім сонцем висохли у мить
Зберуть їх у стіжок й ранкові роси
Уже не зможуть аромат цей приглушить
Як пахне сіно… солодко і пряно,
П’янить, немов старе терпке вино
Сюди, на сінокоси, прийду рано
І приведу тебе. Ми так давно
Не залишались з небом на одинці
Не чули жайвора дзвінко-чарівний спів
Не брали воду з дивної криниці,
Що з правіків стоїть серед полів
А потім… потім, розімлівши
Впадем на сіно, на м’який дурман
Я буду слухати твої чудові вірші
І згадувати давній наш роман
Як пахне сiно
© Copyright: Богдана Синюк, 2010
Свидетельство о публикации №110121606981
Свидетельство о публикации №110121606981
Рецензии
Дуже сподобалось! наче у те сіно й пірнула, хоч ніколи цього не робила!)))
зі щирою дякою до Вас, Богдано! - Олена Ратушна
Олена Ра 11.07.2013 18:17 • Заявить о нарушении
зі щирою дякою до Вас, Богдано! - Олена Ратушна
Олена Ра 11.07.2013 18:17 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.