она ещё... С. Жадан

Сергій ЖАДАН

* * *
вона ще не виросла і не втратила голову
від чорної музики у власних зап’ястях
і світло з небес і початки голоду
в її долонях будуть за щастя

вона ще не падала на мокрі матраци
і в кров її не вливався поспіх
і ще не блукала південними трасами
худоба – таврована мов плацкартна постіль

ні болю в легенях ні решти блиску
в темній траві без кінця і міри
й гарячі квіти високого тиску
не росли на відкритих ділянках шкіри

і друзі на станціях і ріки в селищах
дбають про свій подорожній статок
і одяг випалюється на сонці все ще
вірно тримаючись її лопаток

вона ще не може просто померти
зализує рани наче конверти
чистить зуби мов табельну зброю
і засинає поруч з тобою

Сергей ЖАДАН

* * *
она ещё не выросла и разума не потеряла
от черной музыки на собственном запястье
свет сверху и в ладонях голода начала
ещё не раз покажутся ей счастьем

она ещё не отключалась на сырых матрасах
не оживлялась её кровь струёй азартной
и не бродило здесь на южных трассах
животное с клеймом – тень простыни плацкартной

ещё ни болей в легких острой пневмонии
травы безмерно заплевать ещё не может
горячечных цветов гипертонии
ещё не вырос куст на белой коже

что у подруг что у реки текущей вдоль села
всегда опрятный вид рукав не в латках
её ж одежда выцветшая добела
удерживаться будет на лопатках

она ещё не может просто умереть так рано
и как конверты языком зализывает раны
и чистит зубы как оружие перед парадом
и тихо засыпает с тобой рядом