Безпритульно, як дощ на селі. Невилазна драгва.
На горищі товчеться куниця, а може, ласка.
Хоч дороги – чотири,
Шляхів, як відомо – два.
Проведи мене, Господи, (вгору-униз) будь ласка.
Бо безсоння галакає. Тепло горить папір.
Бо вода-галайда утікає.
Ти віриш?
Вір.
Роздоріжжя розмови розмокло – мовчи чи як?
Під дощем докривавлює морва. Зітхає киця.
Бо дорога у поле, де знадний мовчальник-мак.
Макоцвітна любов. І пелюсткова моровиця.
……поміж квіти опалі упали слова-сліди:
- Ми минаємо, мила.
- Ми – вічні.
Ідеш?
Іди.
Макоцвiтна любов
© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110121507640
Свидетельство о публикации №110121507640
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.