нашепочу віршик
- не пойму ни слова
скелі, барви,
очі величезних риб
хутко їх заплющать
тільки-но побачать
паростки на усті
хлопчик – лобуряка
нечемно підгледів
любощів початок
- вот негодник
ойкнула збентежено
хусткою закривши стегна
ї руде волосся
що побачив парубок лишиться таємницею
кличуть вуста
дотиків
торкання до цноти
вуха мають слухати
нащо розуміти
ставлять храм на божницею
спека спалить водорості
одна маячня
віршик коротесенький
напишу гилинкою
на піску де хвилі
пестять хижий пляж
море прочитає їх
- ты совсем сгорел
нашепочу вiршик
© Copyright: Сергей Дегтев, 2010
Свидетельство о публикации №110121506109
Свидетельство о публикации №110121506109
Рецензии
