Язик невтримний, гострий язичок,
Кого ти ласо ловиш на гачок,
І квапишся, і квапишся до тіла?..
Ах, як вона від доторку тремтіла
У загадковім трепеті свічок.
Напнулась грудь, як в луці тятива,
Пругка, хмільна - у поклику гаряча...
Під нами вже вагітніла трава,
Бо кров гула, розбуджена і зряча!
Як спалах - скрик!
І - розпростертий рай...
І - лет увись...
І зорі - поряд, поряд...
Моя ласкавко, лише загадай, -
І все розкаже сороміцький погляд.
Язик невтримний
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110121503902
Свидетельство о публикации №110121503902
Рецензии