Мої вітрила темна нічка вкрила,
Роса змочила спечені уста.
На серці жаль перебирає хвилі
Мого, в гріху, прожитого життя.
П р и с п і в
Несіть мене у світ мої вітрила
За хмари, до нестями в забуття...
Лише прошу:" залиште мені Віру,
Щоб, хоч на мить, вернувсь додому я".
Мої, підпалені життям вітрила
Несуть мене над океаном зла.
Чому ж, так раптом, серце защиміло,
Чому, печаль на серці залягла?
П р и с п і в
...............................
Мої вітрила , попелом зігріті
Осінній вітер в небі роздува.
Тирчать у небі почорнілі віхи
Моїх вітрил, прожитого життя.
П р и с п і в
Спаленi вiтрила
© Copyright: Василий Чуй, 2010
Свидетельство о публикации №110121500241
Свидетельство о публикации №110121500241
Рецензии