Мама
Місяця промінчик впав на скроні
І озвалась сивина життя.
Чую серцем Мамині долоні,
Що вели мене малим в життя
Доторкнусь я ніжними рядками
Чистих струн прожитого життя.
Тільки ж не почуєш Рідна Мамо
Пісню, що завжди Тобі писав.
Ось і осінь, в золотому блиску
Застелила килим на траві.
Чую голос я твій мамо близько
І живу по ньому на землі.
Знову до гнізда свого з далека
Прилетять лелеки навесні.
Березень не так уже й далеко
Тільки ж не почуєш їх пісні.
Свидетельство о публикации №110121500180