Коли б тебе я не зустрів
Наприкінці отого літа,
Чи зміг би я тоді прожити
У цьому світі глузіїв?
Як би тоді не сталось так,
Чи зміг би я пісні співати,
Чи міг би іншим дарувати
Закханого серця такт?
Звичайно ж, ні! Ця аксіома
Була доведена у часі:
Не марно ж рік чекав я вдома,
Щоб потім ніжитись у щасті
Два дні… Лише два дні ми разом
Були з тобою місяць тому.
Два дні та й ніч…, а там одразу
Стук залізниці – шлях додому.
І знов розлука, знов чекання,
Освідчення в листах щоденних…
Мабуть, це боже покарання
За щось, що зроблено даремно?
Мабуть, це те, чого завжди
Страхались люди після зради?
Не треба, Господи, зажди –
Боюся я твоєї влади!
Боюся я, що уночі,
Во сні моя кохана прийде,
До ліжка в темряві підійде:
«Як міг ти,- скаже.- Замовчи!»
І ось тоді в сльозах, в жалю
Я встану тихо на коліна,
І, мов тарасова причинна,
Їй вимовлю своє «люблю».
1999 рік
Коли б тебе я не зустрiв...
© Copyright: Борис Аракчеев, 2010
Свидетельство о публикации №110121307197
Свидетельство о публикации №110121307197
Рецензии