Княгине із заморського далека,
Мені про тебе нагадав лелека,
Що повернувся навесні додому
Із вирію, крилом змахнувши втому.
А ти десь там...
Зріднилась з чужиною.
Невже любов чи нелюбов - виною?
А може доля, що дала й забрала
В колишнім світі Молота й Орала
Все, що було між нами.
І тримає...
Світанок будять харківські трамваї,
І новий день приходить знов без тебе
Суворий, як в краю твоїм - констебль.
Як жаль, що літ отих не повернути...
А мріялось: обняти, пригорнути,
Піти у сад чи на розкішні луки,
Побравшись, як тоді, удвох за руки,
Вдихнути рідне слобідське привілля...
Але ж тобі
байдуже євшан-зілля.
Княгине з заморського далека
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2010
Свидетельство о публикации №110121305421
Свидетельство о публикации №110121305421
Рецензии