Місячне сяйво хмари закрили,
Очі холодні раптом відкрились.
Дошка дубова над головою
Не перешкода. Разом із кров’ю
Висосе з жертви своєї всі сили,
Повіє на жертву холод могили…
Висосе сили, витягне душу!
Плачем чи криком його не зворушиш
Плачем чи криком його не відгониш
Тільки коли його жертву хорониш
Кіл осиковий у серце встроми
І до вечірні захорони…
Пальці холодні землю розрили.
Вийде із темряви – ще хтось загине.
Будь хто загине: дитина, чи жінка.
В ньому не буде жалю ані хвильки,
В ньому не має страху до смерті
Нічого не має, бо воно уже мертве…
Мертвий
© Copyright: Михаил Кречетов, 2010
Свидетельство о публикации №110121204747
Свидетельство о публикации №110121204747
Рецензии