***
мій невідомий, вінчаний колись?
Життя біжить, як стрілка на колготах –
від п;ятки (де душа) кудись увись.
Пряменько так. Хутенько. Не-вмолимо.
Чи не-втолимо? Не-втулимо? Не?
...Ще - паралельно.
Але ж мимо, мимо
твоя душа повз мою промайне,
Мов хвіст комети... як її... Галлея?
Зірватись серед буднів: де ти є,
Пігмаліоне? Сонна Галатея
тобі яєчню вранці подає
Таку окату, жовту, як кульбаба...
...Євроремонт... Євростандарт. Муляж.
І Галатея – українська баба,
зодягнута в словесний камуфляж –
щоб не боліло! Сніг забілить біло...
Поправлю грим, на вилиці – рум’яна...
І поряд тіло.
Гарне, але – тіло!
Я - Несміяна? Ще й яка Сміяна!
Зірватись знову... А тоді летіти
На третє коло: дім, сім;я, робота...
І по дорозі сірий лак купити –
Щоб упіймати стрілку на колготах.
13.11.2007
Свидетельство о публикации №110121006925
Анна Мельник 12.12.2010 01:06 Заявить о нарушении
та це за умови, що й колготи бависті)
ДЯКА!
Ганна Осадко 13.12.2010 20:58 Заявить о нарушении