Зло, залiзо i свiтло

Знесилив Корч від власної своєї люті. Стало йому краще здохнути, ніж продовжувати битися. Важко дихаючи, лежав він закривавлений на землі - не було ні волі, ні cіли встати.
Відгуляв козак, багато вина і крові пролив, прийшов час останньої розплати.
Що ж ти не рубаєш? - Прошипів Корч, дивлячись на щербату шаблю свого ворога
 - Рубі собака.
Але не поспішав ворог, дивився задумливо і сказав тихо
- Зло неможливо вбити залізом.
Слова ці звузили очі козака в німе нерозуміння.
- Вважай, що побив я тебе Корч. І ти вже помер.
Ось мертвий лежиш у сирій землі і їдять тебе хробаки, а душа твоя пішла на суд. І Бог з милості нескінченної за молитвами матері над твоєю колискою і проклятої могилою твоєї замість того, що б кинути у вогонь, воскресив тебе до життя.
Вставай, іди і проси тепер за нас обох.
Зрозумів козак, що ворог не хоче його вбити, а хоче показати свою перевагу. Але був Корч смів і упертий нікому не дозволяв бути вище себе.
- Богом над мною бути хочеш? Якщо не ти мене, то я тебе заріжу. Не боїшся?
- Боюся. Але ще більше боюся я за чисте світло в душі моїй.



Страница однофамильцев http://vk.com/club7326144