Поки б’ється моє серце,
Поки в мене сила є –
Я буду вірші писати,
Моє покликання – поет!
Жили рвуться, мозок закіпає,
Я плюю на це з гори,
Якщо ти і це читаеш,
Це- Евгеновий Прорив!
Зимно, задубіли руки дуже
Мені все рІвно – я – пишу,
Чую, гукають, додому- нужбо!
Давай скоріше чимчикуй.
Приємна тиша, відпочинок,
Ще жива моя душа,
Мій слабкий, ганебний вчинок?
Запам’ятався на віка.
09/12/10
Душа поета
© Copyright: Евгений Бережной, 2010
Свидетельство о публикации №110120909336
Свидетельство о публикации №110120909336
Рецензии