Пригоди Кастанеди

Пригода 1

        Сидів якось Кастанеда над річкою і мріяв. Пригадалася йому наука дона Хуана про те, що можна уявити себе краплею води і поплисти за течією. Кастанеда вирішив це уявити – і уявив! Йому здалося, що проплив вже багато миль, та раптом стрепенувся від думки – а якщо не знайду дорогу назад! В мене ж післязавтра робота!
І заплкав Кастанеда. Дарма він стрепенувся! Адже, можливо, течія текла саме туди, куди йому треба на роботу… Непомітно підійшов дон Хуан. "Не плач" – лагідно сказав дідусь.


Пригода 2

          Вирішив якось Кастанеда в пітьмі погуляти. І погуляв. Раптом бачить – збоку щось з’явилося.
 "Це дух ночі! – вигукнув дон Хуан – біжи!"
І Кастанеда побіг. Біг-біг-біг, та дух ночі не відставав.
"Не думай про нього!" – вигукнув дон Хуан.
І Кастанеда перестав думати про духа ночі.
"Не дивися на нього!" – кричав дон Хуан.
І Кастанеда не дивився. Він просто біг, і тривало це дуже довго. Раптом чує – "бум"! Це дух ночі вдарився об стовб. "Бідний…" – подумав Кастанеда. А дух ночі обламався і зник.


Пригода 3

            Якось ввечері, коли нічого робити, Кастанеда вирішив допомогти дону Хуану варити зілля з грибочків. Він уважно-уважно слідкував, намагаючись усе запам’ятати. Дідусь, не відволікаючись, варив і варив. Кожна дія його могла тривати годинами. Між діями дідок іноді спав, ретельно обираючи для цього місце на підлозі. І чим далі тривало це дійство, тим дужче напружувалася уся підсвідомість Кастанеди. Намагаючись відтворити в пам’яті увесь процес приготування таємничого зілля, Кастанеда випадково ворухнувся і збудив дона Хуана. Той розгублено сказав: "Ой… Я забув, що ти тут…" І простягнув йому малесенького папірця з рецептом.


Пригода 4

      Йшов ото якось Кастанеда в гори погуляти. Така погідна днина була, пташки плакали від радощів, сонце було білим, мов Чернігівське Біле. Спекотно було.
      Ото сів Кастанеда перепочити, закурився, заплющив очі…
      Думає – ану ж як з’явиться те враже ґуахо, я скорчу страшенну пику, воно налакається і втече. Та ґуахо не з’явилося. "Дарма обкурився" – обламався Кастанеда і розплющив очі.