Диким Полем іду поволі,
Край дороги,немов хрести,
Розп'ялися гіллям тополі
Десь, мабуть ,аж на дві версти.
Скиглить вітер по нотах суму,
Пісню осені дограє.
Сиве небо гадає думу,
Щось задумалось про своє.
Холод з вітром впряглись у пару,
Як хорти рвуть полу в плащі,
Котять сивий курай до яру,
Заганяють в густі кущі.
А хрести підпирають хмари,
Щоб не впали на Дикий Степ,
І кудлаті пливуть отари
На край обрію, без потреб.
Пізня осінь в житті природи,
Дощ холодний б'є мов батіг,
Все покращення жду погоди,
А погода з дощу -та й в сніг.
Ніч мине і загляне ранок
Сонця променем у вікно,
Через шибу дивлюсь на ганок -
Хтось мов біле згубив рядно.
Лиш скелети дерев край поля
Нагадають осінній жаль,
Та розп'ята вітром тополя,
І зими снігова печаль.
Пiзня осiнь
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №110120906881
Свидетельство о публикации №110120906881
Рецензии