“І ось вона жде, коли скінчаться дні...”
А. Мерріт
Вогні розсипались і зорі оживають,
Все далі, далі сяєво біжить,
На синю душу вечір опадає,
І серце тихше, рідше стукотить.
А біль тече, а біль не відпускає,
А біль живе пронизливо в тобі,
А біль крізь стелю в крила проростає,
І повниться вогнем горішній світ.
А десь весну лелеки колисають,
І мариться про пахощі бузку,
Щось непоправне знову полишаєм,
Злітаючи в зимову сіру млу.
Та й там любов нікуди не зникає,
І туга по коханим на Землі,
І ми чекаєм, пристрасно чекаєм,
І тут, і там, межу скорботних днів.
Вогнi розсипались i зорi оживають...
© Copyright: Борис Смыковский, 2010
Свидетельство о публикации №110120906143
Свидетельство о публикации №110120906143
Рецензии
Дякую, Олено. За цим віршем стоїть трагічна доля конкретної людини.
З задоволенням буду заходити на вашу сторінку.
Борис Смыковский 18.02.2011 14:47 Заявить о нарушении
З задоволенням буду заходити на вашу сторінку.
Борис Смыковский 18.02.2011 14:47 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.